Під час військової загрози кожна країна максимально мобілізує свої оборонні ресурси. Наша держава вже третій рік протистоїть агресії з боку Російської Федерації: офіційно визнано окупованою територію Криму, фактично окупованими є окремі райони Донецької та Луганської областей. Проте, чи достатньо Україна мобілізувалася для військового протистояння, аби не втратити ще більше?
В Україні є багатюща громадська організація “оборонного” напрямку, що залишилася у спадок від Радянського Союзу, – ТСОУ. Однак це Товариство, досі очолюване ставлеником “донецьких”, на ділі сприяє обороні найменше, натомість передусім заробляє гроші для власного та своїх керівників безбідного існування і регулярно втрапляє в корупційні скандали.
Коли йдеться про мобілізацію, то в першу чергу згадуються тисячі солдатів та офіцерів, з якими вся українська громада ділилася їжею, забезпечувала спорядженням та всім необхідним протягом останніх двох років.
Але, крім матеріального забезпечення, наше військо та військовозобов’язані в запасі потребують якісного навчання з різних спеціальностей, і в цьому їм можуть допомогти лише фахівці, які мають досвід роботи в системі військової та довійськової підготовки.
На жаль, така система в Україні практично відсутня. Хоча свого часу, в період СРСР, значний кадровий резерв для збройних сил готувало ДТСААФ – Добровільне товариство сприяння армії, авіації і флоту (рос. – ДОСААФ).
Як відомо, на всій території України діє “Товариство сприяння обороні України”. Ця громадська організація проголосила себе правонаступницею ДТСААФ і продовжує розпоряджатися багатомільярдними активами радянського товариства.
ТСОУ, протягом 25 років незалежності України, справно отримує сотні мільйонів доходу щорічно. Але навіть за останніх два “воєнні” роки ніхто не чув ні про батальйони ТСОУ, ні про якусь системну роботу цієї організації в царині підготовки фахівців для армії.
Між тим, навіть громадські об’єднання із нульовим стартовим капіталом та без жодної власної нерухомості, використовуючи винятково ентузіазм своїх членів та волонтерську допомогу, змогли підготувати тисячі захисників України та продовжують це робити на достатньо високому рівні. У цьому переліку можна згадати Цивільний корпус “Азов”, “Український легіон”, “Марусин полігон”, “Українську резервну армії”, ЦСТП “Білий вовк” та інші структури, які сприяють обороні не на словах, а на ділі.
Що ж заважає ТСОУ стати лідером у допомозі армії та флоту? Можливо, чутки про їхню базу та ресурси насправді є лише чутками?
Лист за підписом Віктора Тімченка – голови Товариства сприяння обороні України вказує реальні активи, які ще у 1994 році мав прийняти на баланс Фонд держмайна України, але склалося інакше.
Станом на 2014 рік, згідно з даними листа, Товариство сприяння обороні України мало:
- майже 7,5 тисячі штатних працівників,
- 5078 будівель та споруд,
- 874 гаражів та пунктів технічного обслуговування автотранспорту,
- 56 складів паливно-мастильних матеріалів,
- 53 заправні пункти,
- 168 складів,
- 8 казарм,
- 12 полігонів,
- 160 автодромів,
- 9 аеродромів,
- 98 мото- та автотрас,
- 77 військових смуг перешкод,
- 12 майданчиків службового собаківництва,
- 10 полів мотоболу,
- 15 картодромів,
- 3 мототреки,
- 3 водні станції,
- 99 колективних радіостанцій,
- палац водного спорту
- спортивно-технічний комплекс “Чайка”,
- 524 оборонно-спортивні клуби,
- 146 шкіл ТСО України,
- 56 центрів оборонно-технічної роботи,
- 29 авіаційно-технічних спортклубів,
- 144 стрілецьких та 361 пневматичний тир,
- 367 кімнат зберігання зброї,
- стрілецький комплекс “Снайпер”.
Станом на 01.01.2014 автомобільної та спеціальної техніки, яка перебувала у власності ТСО України в робочому стані, налічувалося 6111 одиниць (із них легкові авто – 2793, вантажні – 798, самоскиди – 140, автобуси пасажирські – 332, спеціальна техніка – 78, трактори – 26, причепи – 530, спортивна техніка – 378, мотоцикли – 708, мопеди , скутери, моторолери – 318).
Тобто, як бачимо, цифри задекларованих можливостей вражають, на відміну від реальних результатів роботи ТСОУ на користь Збройних сил.
Згідно до оприлюдненого звіту управління з військово-патріотичної роботи та сприяння територіальній обороні ЦК ТСОУ, цей підрозділ у 2014-2015 роках організував десять мобільних інструкторських груп, які проводили навчання мобілізованих солдатів та офіцерів на загальновійськових полігонах. Через такі вишколи пройшло близько 14500 військових та цивільних. Утім, заступник начальника управління Олег Хаврук зауважив, що “левову частку коштів для цих вишколів вдалося залучити від приватних та комерційних спонсорів, тоді як сприяння з боку самого ТСОУ, на превеликий жаль, було мінімальним”.
За словами Хаврука, з мільярдного дворічного доходу ТСОУ, на діяльність управління було виділено менш ніж 0,1 відсотка, і з усіх перелічених вище структурних одиниць Товариства лише управління ВПРСТО, очолюване з 2014 року Юрієм Чижмарем, систематично займалося допомогою Збройним силам України, Національній гвардії, іншим силовим структурам та добровольчим підрозділам.
Незайвим буде нагадати, що Віктор Тімченко – батько голови компанії ДТЕК Максима Тімченка, керівника всіх енергетичних активів Ріната Ахметова – очолив ТСОУ в 2010 році, тобто з приходом на всі посади в Україні донецької команди Януковича.
Доти Тімченко 16 років очолював філію ТСОУ на Донеччині.
Відтоді Товариство не раз сколихнули корупційні скандали. Зокрема, 2010 року нинішній народний депутат Тетяна Чорновіл проводила журналістське розслідування щодо шахрайської змички з відмиваня державних коштів між тодішнім міністром молоді і спорту Равілем Сафіуліним, Федерацією парашутного спорту України та ТСОУ.
В 2015 році журналіст Володимир Бойко порушив цю ж тему, повідомивши, що врешті почалися слідчі дії у справі очільника ТСОУ. Провадження було почато ще в жовтні 2014-го з ініціативи Генеральної прокуратури. Тоді ж слідчим СБУ був даний дозвіл на проведення обшуку вдома у пана Тімченка з метою вилучення документів про незаконне відчуження нерухомості.
Утім пан Тімченко й надалі залишається на чолі Товариства, яке є найбагатшою громадською організацією з величезними реальними прибутками.
А з огляду на потенціал, яким володіє ТСОУ, та виходячи з рішень його вищого керівництва, можна зробити висновок: єдине, чого бракує ТСОУ, – це бажання виконувати свої статутні завдання.
